Ситуація в Часовому Ярі: у 67-й бригаді ДУК почалися перевірки та переведення

Після втрати деяких позицій на напрямку Часового Яру на Донеччині, де з початку 2024-го року йдуть важкі бої, у 67-ій окремій механізованій бригаді “Добровольчий український корпус” почалися перевірки та переведення військових , які були кістяком підрозділу. Про це повідомляється на Facebook-сторінці ДУК.

“Повідомляємо, що вище командування Збройних сил України розпочало процес переведення в інші військові частини всіх командирів та бійців ДУК ПС, які формували бригаду та є її бойовим кістяком. Мотиви таких дій нам невідомі. Всі спроби зупинити цей процес та вияснити причини результатів не дали. Можливо, хтось вважає, що розпорошення бійців ДУК ПС по різних підрозділах Збройних сил призведе до знищення ДУК ПС”, – ідеться в повідомленні.

Як зазначають у ДУК, в бригаді працюють численні комісії.

“Вони складають списки бійців, котрі з першого дня існування військової частини здійснювали в її лавах захист України. На командирів підрозділів відкрито службові розслідування, не виключено, що відкриють кримінальні провадження за надуманими звинуваченнями в невиконанні бойових розпоряджень”, – додали бійці.

В той же час джерела УП повідомляють, що в управлінні напрямку, на якому донедавна працювала 67-ма, військове керівництво різних рівнів цікавило, чому на напрямку Часового Яру “просідає” такий вмотивований підрозділ як ДУК.

Однією з причин, які виявила перевірка, були проблеми всередині самої бригади. Управління з-поміж ключових людей ДУКу нібито відокремлювало від військовослужбовців з “Правого сектора” тих, хто, зокрема, перевівся до них з інших частин під час нещодавнього поповнення (їх називали “піксельними”). Ставлення до “піксельних” нібито було гіршим, їх першими відправляли в бій і через брак досвіду вони втрачали позиції.

Імовірно, додає джерело УП, це була не єдина причина проблем з боєздатністю бригади, яку виявила перевірка.

Як розповів виданню один з колишніх бійців ДУКу, який служив у підрозділі в часи АТО й перший рік повномасштабного вторгнення, корінь нинішньої проблеми лежить у певною мірою неможливості переформатування колишнього добровольчого підрозділу у регулярну бригаду Збройних сил.

Після переформатування ДУКу у 67-му бригаду добровольцям довелося жити “за армійськими лекалами”, зокрема дослухатися до рішень новопризначеного армійського командування. Адже колишні керівники ДУКу не мали військових звань, які б дозволили зайняти їм керівні посади.

За часів колишнього головкома Валерія Залужного ДУКівському кістяку, зокрема Андрію Стемпіцькому, вдавалося зберігати певну автономію в бригаді й мати підтримку з Генштабу.

“А коли призначили Сирського, то їх (ДУКівський кістяк – ред.) поставили перед фактом: ви маєте виконувати тільки ті функції, які відповідають вашому посадовому рівню. Вони це розцінили як політичне переслідування. Для ідейних бійців ДУКу це виглядає як руйнування двіжу, а по факту – це просто унормування системою своєї бойової одиниці”, – розповів колишній боєць ДУКу.